Апрель - Тік

Сама не подумала, нащо —

Пішла і забувши про літо.

Не вернешся більше нізащо.

Повернеш назад усі квіти…

Літала, не думала в безвісті -

Чекала повернення раю.

Сумними думками тверезості.

П’яніла від чорного чаю.

Приспів:

Ще так далеко до зими і до морозів.

Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.

Ще так далеко до весни, або до літа.

І може хтось, але не я…

Подарить квіти.

Жодної битви не виграла —

Кохання з війною зрівнявши.

А ти сама себе із дому вигнала.

У душу нічого не взявши.

Такого чудового літа,

Давно вже у мене не було.

Цілий світ хотів тобі подарити,

А ти його просто не чула.

Я цілий світ хотів тобі подарити,

А ти його просто не чула.

Приспів:

Ще так далеко до зими і до морозів.

Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.

Ще так далеко до весни, або до літа.

І може хтось, але не я…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Подарить квіти…

Ще так далеко до зими і до морозів.

Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.

Ще так далеко до весни, або до літа.

І може хтось, але не я…

Ella no pensó por qué -

Se fue y se olvidó del verano.

No volverás por nada.

Devolverás todas las flores…

Volé, no pensé en la oscuridad -

Esperando el regreso del paraíso.

Tristes pensamientos de sobriedad.

Embriagado con té negro.

Coro:

Todavía tan lejos del invierno y las heladas.

Por qué los recuerdos son tristes, por qué las lágrimas.

Sin embargo, hasta ahora, hasta la primavera o el verano.

Y tal vez alguien, pero no yo...

Dar flores.

No ganó ninguna batalla -

Igualar el amor con la guerra.

Y te echaste a patadas de la casa.

Tomando nada en el alma.

Un verano tan maravilloso,

Hace mucho que no lo tengo.

El mundo entero quería darte,

Y simplemente no lo escuchaste.

Quise darte el mundo entero,

Y simplemente no lo escuchaste.

Coro:

Todavía tan lejos del invierno y las heladas.

Por qué los recuerdos son tristes, por qué las lágrimas.

Sin embargo, hasta ahora, hasta la primavera o el verano.

Y tal vez alguien, pero no yo...

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Dar flores…

Todavía tan lejos del invierno y las heladas.

Por qué los recuerdos son tristes, por qué las lágrimas.

Sin embargo, hasta ahora, hasta la primavera o el verano.

Y tal vez alguien, pero no yo...