Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

Los telégrafos callan, alguien traicionó la idea.

Todos han perdido la fe pero solo miran al cielo.

Allí los apóstoles juegan a las cartas hasta el crujir de dientes.

Sobre los iconos rotos de viejas ideas

Los gorriones lloran porque tienen a Prometeo

Quita el fuego para calentar a los Dioses.

Coro:

Y el viento sopló, las flores lloraron.

Dios, mira, estos son todos tus hijos.

Inhalan con tanta avidez el olor de la guerra.

que murió diez veces por la libertad,

Conoce su verdadero valor.

que enfadado corrió por el campo

Matando al trueno resucitó la virgen.

y arrojando la cruz,

Porque incapaz de soportar.

Murió diez veces por eso,

Ser resucitado.

Coro:

Y el viento sopló, las flores lloraron.

Dios, mira, estos son todos tus hijos.

Inhalan con tanta avidez el olor de la guerra.

Sales de casa, no hay adónde ir del dolor.

Donde el camino de las lágrimas brotó con trébol.

Desde el umbral hasta Caminar por el campo.