Маки червоні - Таисия Повалий, Иосиф Кобзон

Гей… гей-го… гей-го… гей-го…

Гей… гей-го… гей-го… гей-го…

Цвiт навеснi i з юних лiт, цвiт дивних снiв,

Краса землi привiтно так, серце, зоря, червоний мак.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Ти повертай стежки назад, не облiтай, цвiти як сад!

У височiнь промiння сiй, мак — чарiвник, юначих мрiй.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Знай, мила, знай: хай мчать лiта, квiтка душi не облiта.

У вечори і днi розлук прийде вона до твоїх рук.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Ти не забудь, ти не забудь, ти не забудь.

Gay... gay vamos... gay vamos... gay vamos...

Gay... gay vamos... gay vamos... gay vamos...

Cvit navesni i z junih lit, cvit divnih sniv,

La belleza de la tierra es así, corazón, amanecer, amapola roja.

Contribución:

Amapolas rojas, joven insomnio - amor de la primera señal de despedida.

Florece, amanece, como esperanzas tempranas, que arde en nosotros esa flor inmarcesible.

Amapolas rojas, luces en el andén, el tren va muy lejos.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

Das la vuelta a las puntadas, no te desbordes, ¡florece como un jardín!

A la altura del rayo brilla, amapola, un mago, sueños jóvenes.

Contribución:

Amapolas rojas, joven insomnio - amor de la primera señal de despedida.

Florece, amanece, como esperanzas tempranas, que arde en nosotros esa flor inmarcesible.

Amapolas rojas, luces en el andén, el tren va muy lejos.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

Saber, cariño, saber: que la carrera vuele, la flor del alma no se inunda.

Por la tarde y los días de separación vendrán a vuestras manos.

Contribución:

Amapolas rojas, joven insomnio - amor de la primera señal de despedida.

Florece, amanece, como esperanzas tempranas, que arde en nosotros esa flor inmarcesible.

Amapolas rojas, luces en el andén, el tren va muy lejos.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

No te olvides de nuestros tíos y despedidas, cariño, no te olvides.

No te olvides, no te olvides, no te olvides.