Києве мій - Таисия Повалий, Иосиф Кобзон

Грає море зелене, тихий день догора, дорогими для мене стали схили Дніпра,

Де колишуться віти закоханих мрій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

В очі дивляться канни, серце в них переллю, хай розкажуть коханій,

як я вірно люблю.

Буду мріяти й жити на крилах надій, як тебе не любити, Києве мій!

Спить натомлене місто мирним, лагідним сном, ген вогні, як намисто,

розцвіли над Дніпром,

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

El mar es verde, el día está tranquilo, las laderas del Dnieper se han vuelto queridas para mí,

Donde se balancean las ramas de los sueños enamorados, ¡cómo no voy a amarte, mi Kiev!

Tardes de terciopelo, como surf de felicidad, ¡cómo no voy a amarte, mi Kiev!

Cannes mira a los ojos, derramaré el corazón en ellos, que le digan al amado,

como amo de verdad.

Soñaré y viviré en las alas de la esperanza, ¡cómo no amarte, mi Kiev!

La ciudad cansada duerme en un sueño apacible y suave, el gen se enciende como un collar,

floreció sobre el Dniéper,

Tardes de terciopelo, como surf de felicidad, ¡cómo no voy a amarte, mi Kiev!

Tardes de terciopelo, como surf de felicidad, ¡cómo no voy a amarte, mi Kiev!