Я усмiхнусь тобi - Марія Бурмака

Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь

Бо профiль вiтру вранiшньго строїть,

Твiй корабель у гаванi стоїть

Гoтовий до дороги.

А берег знов пустельний i нiчий,

А чорна буря розпустила крила.

Але я сонце вишила вночi

На тих вiтрилах.

Ти може не повернешся назад,

Далекий голос так спiває тужно,

Твоя любов як дзвiн старих балад —

Гiрка i вiдчайдушна…

З твоїх стихiй немає вороття,

Моря шумлять i холодно на свiтi.

Таких, як ти чекають все життя.

Заради митi.

Весняний вiтре зустрiчей i втеч,

Покинеш дiм, любитимеш чужинку.

Ти з тих, якi цiлують спершу меч.

А потiм жiнку…

Te sonreiré entre lágrimas, ve

Porque el perfil del viento de la mañana se construye,

Tu barco está en el puerto.

Listo para el camino.

Y la orilla está desierta y nadie más,

Y la tormenta negra extendió sus alas.

Pero bordé el sol en la noche

En esas velas.

no puedes volver,

Una voz lejana canta tan tristemente,

Tu amor es como una campana de viejas baladas -

Amargado y desesperado…

No hay puerta de tus elementos,

Los mares son ruidosos y fríos en el mundo.

Personas como tú han estado esperando toda su vida.

Por el momento.

Viento primaveral de encuentros y fugas,

Saldrás de casa, amarás a un extraño.

Eres de los que primero besan la espada.

Y luego la mujer...