Я люблю твої кроки - Марія Бурмака

Я люблю твої кроки у тихих садах

Де троянди густi, мов туман бiля вiкон

Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах

I неторканий смуток один в них великий

Може все це приснилось комусь i колись

Тих садiв нереальний причаєний подих,

Ти забутий навiки, ти рiдний наскрiзь,

Я люблю твої кроки у тишi по сходах

Тi троянди чекають давно не тебе

Хто там знає, що їм може й сто навiть рокiв

Я люблю твої кроки нiколи й нiде

Я люблю твої кроки, люблю твої кроки.

Я люблю твої кроки нiзвiдки вночi

В тих садах, де немає нi саду, нi дому,

Але є ще тi сходи i є тi ключi,

Лиш дверей не вiдчинить нiхто i нiколи.

Amo tus pasos en jardines tranquilos

Donde las rosas son espesas, como niebla cerca de las ventanas

La luna joven y nuestro techo de plata

Y la tristeza intacta de uno de ellos es grande

Tal vez alguien soñó con todo esto una vez

Esos jardines tienen un aliento oculto irreal,

Estás olvidado para siempre, eres nativo a través de,

Amo tus pasos en silencio en las escaleras

Esas rosas no te han estado esperando por mucho tiempo

Quién sabe si incluso pueden tener cien años.

Amo tus pasos nunca y en ninguna parte

Amo tus pasos, amo tus pasos.

Amo tus pasos de la nada en la noche

En esos jardines donde no hay ni jardín ni casa,

Pero todavía están esas escaleras y están esas llaves,

Solo que nadie abrirá la puerta.