Тихо цокає годинник - Марія Бурмака

Тихо цокає годинник,

мiж минулим i майбутнiм на межi

На шляху моїм порожнiм

Випадковi подорожнi двi душi

Хай дитинство вже далеко,

Повертаються лелеки, як колись,

Зорi з мiстом розминулись,

А вночi перегукнулись, i зiйшлись…

На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає,

На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю…

Нiч осiння наступає,

Гiлку мiсяць колисає, стука в раму…

Засипа дорогу листям,

Засинає моє мiсто…

Надобранiч…

El reloj corre suavemente,

entre el pasado y el futuro en la frontera

En mi camino vacío

Las dos almas de Vipadko

Que tengas una larga infancia,

Las cigüeñas vuelven como antes,

El alba ha pasado con la ciudad,

Y de noche resonaron, y convergieron...

Se acerca el invierno en el pivkroku, ya no es vidpuskaê,

En media palabra veo un sabor que sé yoga…

Nada de otoño se acerca,

La luna se balancea, golpeando el marco…

llena el camino de hojas,

Zasinaê moě misto…

Nadobranič…