Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…

I - donde la calma y la lluvia,

Entre las calles y plazas,

Entre el cielo y las estrellas,

En pleno año, en la montaña…

yo - donde el camino cansado,

Donde el pájaro regresa

Desde las costas de otras personas

En tus caminos…

Sol, cielo, lluvia,

Nieve, viento, pido más.

solo, solo yo

No te vayas… (verso entero - 2)

Estoy donde la bebida embriaga,

donde las palabras a mano,

Esas palabras lejanas

Gira tu cabeza.

De palabras no escritas,

De las noches y los días

Que no puedo olvidar...

Estoy donde está tranquilo y llueve...

He estado donde estás por mucho tiempo,

Vayamos un largo camino

Y volar en vano.

¿Dónde estás o no?

no me conoce

esta esperanza crece,

Estoy donde la luz y la sombra...

camino sobre el agua...