Дощ - Марія Бурмака

Накинь на плечi плащ,

Надворi дощ iде,

Прощаючись не плач

Нiколи i нiде.

Замолено грiхи,

Замовлено таксi,

Розходяться шляхи,

Прощайся, як усi.

Болить — переболить,

Пора iти — iди,

Прощайся не на мить,

Прощайся назавжди.

Йдучи дверей не муч,

Ступивши на порiг,

Сховай подалi ключ,

Щоб вiн знайтись не мiг,

В сирий пiсок зарий

I не шкодуй за ним.

Все одно замок старий

Замiниться новим.

Iржа той ключ знайде,

Не кайсь i не карайсь.

Iди, як дощ iде,

Як дощ, не озирайсь.

Pon un manto sobre tu hombro,

Está lloviendo afuera,

Decir adios no llora

Nunca y en ninguna parte.

Preguntado por los pecados,

Taxi ordenado,

Los caminos se bifurcan,

Di adiós, como todos los demás.

Herir - enfermarse,

Es hora de ir - ir,

Di adiós por un momento,

Di adiós para siempre.

Ir a la puerta no atormenta,

Pisando el umbral,

Esconde la llave,

Que no pudo ser encontrado,

Madriguera en la arena cruda

Y no sientas pena por él.

De todos modos, el castillo es viejo.

Reemplácelo por uno nuevo.

Rust encuentra esa llave,

No te arrepientas y no seas castigado.

Ve mientras llueve

Como la lluvia, no mires atrás.