Skies at Our Feet (Небо у наших нiг) - Drudkh

Долини падають і туляться до ніг,

Звивають завої, відсахуючись, гори.

Наш пружний крок тверда земля доріг

Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми

І обрій цей, і хмари ці рожеві?!

І вогкий вітер дужими грудьми

Співає на моїм мечеві.

Приxодили.

Стрічали шану й страх,

Здолавши багна, пущі і вертепи.

Приносили в приплющених очах

Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости.

Були

Їх пестощі рвучкі і небуденні.

Зривалися.

Збиралися й ішли.

Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер

Тікають в гори, наче вовченята,

І в них під чолом — синява озер,

Неспокій хвиль і далеч необнята.

Los valles caen y se acurrucan a tus pies,

Curvas sinuosas, secantes, montañas.

Nuestro paso resiliente son los caminos de tierra firme

Cumple con un gemido de humildad.

Si no lo hacemos, no nos romperemos

¿Y este horizonte, y estas nubes rosadas?

Y un viento húmedo con pechos fuertes

Canta en mi espada.

Ellos vinieron.

Conocí el honor y el miedo,

Superación de pantanos, bosques y belenes.

Traído con los ojos cerrados

Su cielo azul verdoso.

No éramos felices.

Había

Sus caricias son entrecortadas e inusuales.

Se derrumbaron.

Se reunieron y se fueron.

Tenían aún más tierras del sur por todas partes.

Y estos niños, ya están

Huyen a las montañas como lobos,

Y bajo sus frentes - lagos azules,

La inquietud de las olas está lejos de ser abrazada.