Рожеві діви - Антитіла

Сімдесята ніч тої осені

Вбила всі мої серцеві принципи,

Підняла з землі ноги втомлені

І до неї, до неї магнітами.

А її любов — то вона й вона,

Дві венери з рожевими мітками

І зав’язані, як одна й одна

Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці

Змив усі мої душевні правила.

Я украв її, все відбулося

І даремно капканів наставила.

Я покажу їй, де цвіте любов,

Як віками творили нове життя,

Але правда ця накриває знов:

Не моя, не моя, вона не моя.

Плюс не віре, мінус,

Протилежність не закон,

Де рожеві діви лижуть цукор заборон.

Заливає стіни диким медом і вином,

Де рожеві діви лижуть цукор.

Сімдесятий лист тої повісті

Білим, білим лишився, незайманим,

Тільки краплями моєї совісті і снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,

Протилежність не закон,

Де рожеві діви лижуть цукор заборон.

Заливає стіни диким медом і вином,

Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,

Де рожеві діви лижуть цукор.

La septuagésima noche de ese otoño

Mató todos los principios de mi corazón,

Ella levantó sus piernas cansadas del suelo

Y a ella, a sus imanes.

y su amor es ella y ella,

Dos Venus con etiquetas rosas

Y atados juntos

Cuerpo tibio hilos, hilos.

La lluvia septuagésima de esa calle

Lavó todas mis reglas mentales.

lo robé, sucedió

Y en vano poner trampas.

Le mostraré dónde florece el amor,

A medida que se creaba nueva vida durante siglos,

Pero esta verdad cubre de nuevo:

No mía, no mía, ella no es mía.

Más no creo, menos,

Lo contrario no es la ley,

Donde las vírgenes rosadas lamen las prohibiciones de azúcar.

Llena las paredes con miel silvestre y vino,

Donde las doncellas rosadas lamen azúcar.

La septuagésima carta de esa historia.

Blanco, blanco quedó, virgen,

Sólo gotas de mi conciencia y nieves de ilusiones abrumadas.

Plus no cree en menos,

Lo contrario no es la ley,

Donde las vírgenes rosadas lamen las prohibiciones de azúcar.

Llena las paredes con miel silvestre y vino,

Donde las doncellas rosadas lamen azúcar.

Llena las paredes con miel silvestre y vino,

Donde las doncellas rosadas lamen azúcar.