Мовчати - Ирина Билык, Святослав Вакарчук

Давай виключим свiтло i будем мовчати.

Про то?

шо не можна словами сказати.

Не можна писати, неможливо зiграти,

А тiльки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, шо дiвчата

Не вмiють сховати, не можуть спати.

Давай про мене i про тебе мовчати,

Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Програш

Мiсяць впав темно в кiмнатi,

Як добре, шо ти навчилась мовчати.

Про то, шо нiколи не змогла би збрехати,

Про то, шо нiколи менi не спитатись.

Ми будем з тобою у лiжку лежати,

Лежати, як снiг, водою стiкати.

Ми будемо жадно свої сльози ковтати,

А з ними слова, яких не сказати.

Програш

Давай помовчу тобi просто на вушко,

Холодною стала чаю кружка.

А ми ше маєм про шо помовчати,

А ми ше маєм про шо полежати.

Як свiтло проб'ється через нашi штори,

Ми знову з тобою, як снiг заговорим.

А поки ше темно є в нашiй кiмнатi

Давай з тобою будем просто…

Apaguemos la luz y guardemos silencio.

¿Sobre eso?

que no se puede decir con palabras.

No puedes escribir, no puedes jugar,

Y solo calla, calla.

Guardemos silencio sobre lo que son las niñas.

No pueden esconderse, no pueden dormir.

Cállate sobre mí y tú,

Cállate hasta que queramos gritar.

Pérdida

La luna se oscureció en la habitación,

Es bueno que hayas aprendido a callar.

Que ella nunca podría mentir,

Sobre lo que nunca preguntaré.

Nos acostaremos en la cama contigo,

Acuéstese como la nieve, drene con agua.

Con avidez tragaremos nuestras lágrimas,

Y con ellas palabras que no se pueden decir.

Pérdida

Déjame callar por ti,

La taza de té se enfrió.

Y todavía tenemos algo que callar,

Y todavía tenemos algo sobre lo que mentir.

Mientras la luz atraviesa nuestras cortinas,

Volveremos a hablarte como la nieve.

Y mientras todavía está oscuro en nuestra habitación

Solo estemos contigo...