Мудрий бо німий - Скрябін

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Земля собі летіла — осінь-літо-зима

І небо там висіло, де вже нині нема

Я можу набрехати і лишитися сам

Я можу написати і забути слова

Ходили мої ноги, а не видно слідів

Робили мої руки всьо, шо я захотів

Дивились мої очі, але їх вже нема

Колись ше мої губи говорили слова

Приспів:

О-о, мудрий, бо німий…

Я не хочу того всього за собою забирати

І не можу вже ніколи нові гори малювати

Плакати не час, ніхто не хоче того знати

Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати

Плакати не час, гаряче море тихо впало

Я лишився на піску і там, де риби повмирали

Вже не чути наші кроки, там нема чого ходити

Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись

Приспів

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Приспів

Muchos años cuando yo era muy joven

Todos los peces vivían en el cielo y los árboles, en el agua.

Y fui a la escuela en una montaña alta

Y la gente era buena, yo era muy joven.

Montones y montones de tiempo y mucho vino

Viejos árboles secos quemados hasta los cimientos

No hay nadie que pregunte a dónde debo ir.

Mis pájaros sabios no quieren hablar

La tierra voló hacia sí misma: otoño-verano-invierno.

Y el cielo colgó allí, donde ya no está

Puedo mentir y estar solo

Puedo escribir y olvidar palabras

Mis pies caminaban, no había rastros visibles

Mis manos hicieron todo lo que quise

Mis ojos miraban, pero se han ido

Mis labios solían decir palabras

Coro:

Ay, sabio, porque tonto…

No quiero llevar todo conmigo

Y nunca podré dibujar nuevas montañas otra vez

No es hora de llorar, nadie quiere saber

Sólo las lágrimas dibujarán sus marcas durante mucho tiempo.

No era hora de llorar, el mar caliente cayó en silencio

Me quedé en la arena y donde murió el pez

Ya no podemos escuchar nuestros pasos, no hay nada que caminar allí

No busco una cura porque me puede envenenar

Coro

Muchos años cuando yo era muy joven

Todos los peces vivían en el cielo y los árboles, en el agua.

Y fui a la escuela en una montaña alta

Y la gente era buena, yo era muy joven.

Montones y montones de tiempo y mucho vino

Viejos árboles secos quemados hasta los cimientos

No hay nadie que pregunte a dónde debo ir.

Mis pájaros sabios no quieren hablar

Coro