Востаннє - Таисия Повалий

У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.

Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.

Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.

Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої

колись.

А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.

Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,

І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.

En tus brazos ha caído la noche, no vencerá, ni el sueño, ni la juventud.

Cansados ​​de consolar cuerpos cansados, esta historia es tan antigua como el mundo.

Todo alrededor se congela por última vez y el amor muere por la mañana, como de heridas.

Dios no quiera que lo sepas al menos una vez, por supuesto, todo es sin palabras.

No lamento que la niebla haya caído entre nosotros, esta niebla de lágrimas no derramadas.

Lo que fueron nuestras noches para ti, querida, comprenderás entre los aguaceros en brazos de otro.

una vez.

Y no pido ternura por última vez, no oirás de mi boca suspiros.

El silencio es una cruz pesada para dos, donde llevaré solo un ligero amor crucificado.

Parecía como si estuviéramos solos, destellando a través de la vida,

Y no seremos tocados por el amargo veneno del olvido, esta historia es tan antigua como el mundo.

Todo alrededor se congela por última vez y el amor muere por la mañana, como de heridas.

Y no pido ternura en lo último, no oirás de mi boca suspiros.