Листопад - Таисия Повалий

Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Noviembre es un triste milagro, esta tristeza de los árboles vuelve a capturar el otoño.

Sucede que las hojas caen en otoño, por lo que en la mañana caen nuestros sueños.

En silencio caen las lágrimas, el amor se va en silencio, el silencio es el veredicto de la mayoría de las conversaciones.

Nuestros años caen silenciosamente en un sueño-hierba, todavía veo sueños en la realidad.

Coro:

Noviembre de ilusiones perdidas, eventos perdidos y mis irrealizables y fútiles

Sueños.

Mi jardín está vacío hasta el otoño, lo dejaste hace mucho tiempo y el rastro ciego arrasó con tus huellas.

No escribas cartas de despedida: lo perdono todo, el destino nos volará como hojas.

No arrojes la palabra al viento: un pájaro volará hacia el cielo azul turquesa.

Coro:

Noviembre de ilusiones perdidas, eventos perdidos y mis irrealizables y fútiles

Sueños.

Mi jardín está vacío hasta el otoño, lo dejaste hace mucho tiempo y el rastro ciego arrasó con tus huellas.

El otoño ha cautivado el corazón, pero no para siempre, noviembre lo recordarás algún día.

Cómo se entristecieron los árboles por la hora de la despedida, cómo nos separó de repente el otoño.

Coro:

Noviembre de ilusiones perdidas, eventos perdidos y mis irrealizables y fútiles

Sueños.

Mi jardín está vacío hasta el otoño, lo dejaste hace mucho tiempo y el rastro ciego arrasó con tus huellas.