Доля - Таисия Повалий

До тебе прилетіла голубка сизокрила — та не я.

Про щастя говорила, крилами небо вкрила — та не я.

А я на жаль не сміла, тобі сказати: «милий, я твоя.»

Крізь посмішку щасливу дивилася сміливо — та не я.

Приспів:

А я не знала, того не знала, як буде, так і буде — все одно.

А я кохала, і вишивала сльозами мрії долі полотно.

Тебе шукала всюди, казали добрі люди: «Він не твій».

Я відповідь почула в тій пісні, що забула: «Він не твій».

Але вона розлюбить, вона тебе погубить — зрозумій.

Твоя душа заплаче — моя душа пробачить, милий мій.

Приспів:

А я не знала, того не знала, як буде, так і буде — все одно.

А я кохала, і вишивала сльозами мрії долі полотно.

А я не знала, того не знала, як буде, так і буде — все одно.

А я кохала, і вишивала сльозами мрії долі полотно.

Una paloma de alas azules vino a ti, pero no a mí.

Ella habló de felicidad, cubrió el cielo con sus alas, pero yo no.

Y lamentablemente no me atreví a decirte: "cariño, soy tuyo".

A través de una sonrisa feliz ella miró audazmente, pero no a mí.

Coro:

Y no sabía, no sabía cómo sería, y será, de todos modos.

Y amé, y bordé las lágrimas del sueño del lienzo del destino.

Te buscaba por todas partes, la gente buena decía: "Él no es tuyo".

Escuché la respuesta en esa canción que olvidé: "Él no es tuyo".

Pero ella se desenamorará, te destruirá, entiéndelo.

Tu alma llorará, mi alma perdonará, querida.

Coro:

Y no sabía, no sabía cómo sería, y será, de todos modos.

Y amé, y bordé las lágrimas del sueño del lienzo del destino.

Y no sabía, no sabía cómo sería, y será, de todos modos.

Y amé, y bordé las lágrimas del sueño del lienzo del destino.