Зозуля - Мандри

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,

Співала коханая ніжную пісню до рання.

Принесла мені чару повну бажання,

Приголубила серце повне страждань.

Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,

Зимував люті зими без хліба та грошей.

Та літав до зірок, полюбив мене Бог,

Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.

Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,

Серед темних часів, примарних й мінливих.

Принеси ж мені, зоре, чару бажання,

Покохай моє серце повне страждань.

El cuco forjado en los bosques mágicos antes del amanecer,

Mi amado cantó una canción suave hasta temprano.

Ella me trajo un encanto lleno de deseo,

Su corazón estaba lleno de sufrimiento.

Vagué por un camino oscuro, ajeno y hostil,

Pasó inviernos duros sin pan ni dinero.

Pero volé a las estrellas, Dios me amó,

Ama lo mismo, Dios, ama lo mismo, Dios.

El barco de mi vida navega en las olas tempestuosas,

Entre los tiempos oscuros, fantasmales y cambiantes.

Tráeme, oh estrella, el encanto del deseo,

Ama mi corazón lleno de sufrimiento.