Вітер віє - Гайдамаки

А в тій траві козак лежить.

Над ним коник зажурився

По колінця в землю вбився.

Не стій, коню, надо мною, |

Бо я вижу щирість твою.

|

А йди, коню, додомоньку |

(2)

Та й розкажеш всю правдоньку.

|

А як вийде стара мати,

Та й буде тя ся питати:

«Ти, конику вороненький,

Де мій синок молоденький?»

Знайшов собі в царя дочку, |

В чистім полі земляночку.

|

(2)

Візьміть, мамо, піску в жменю,

Розсій, розсій по каменю.

Коли той пісочок зійде,

Тоді твій синочок прийде.

Нема, пісочок не сходить, |

А синочок не приходить.

|

(2)

Хто народився, той помре,

А після смерті знову народиться.

Не піддавайтеся смутку,

Виконуючи обов’язок.

А щодо обов’язку, знайте,

Немає кращого, як битися

В ім'я релігійних принципів.

Свою землю боронити від ворога.

Віддати життя в бою

і здобути славу героя.

Вітер віє, трава шумить, |

(2)

А в тій траві козак лежить.

|

(2)

Вітер віє, трава шумить, |

(2)

А в тій траві козак лежить.

|

(2)

Y en esa hierba yace el cosaco.

El saltamontes frunció el ceño sobre él.

Se arrodilló en el suelo.

No te pares, caballo, por encima de mí, |

Porque veo tu sinceridad.

|

Y vete, caballo, a casa

(2)

Y dirás toda la verdad.

|

¿Y cómo será la vieja madre,

Y ella se preguntará:

"Tú, pequeño saltamontes,

¿Dónde está mi hijo pequeño?”

Se encontró a sí mismo como la hija de un rey, |

En un banquillo de campo despejado.

|

(2)

Toma, madre, arena en un puñado,

Esparce, esparce sobre la piedra.

Cuando esa arena cae,

Entonces vendrá tu hijo.

No, la arena no se quita, |

Y el hijo no viene.

|

(2)

El que nace morirá,

Y después de la muerte nacerá de nuevo.

no estés triste

Interino.

En cuanto al deber, sepa

No hay mejor manera de luchar.

En nombre de los principios religiosos.

Defiende tu tierra del enemigo.

Da tu vida en la batalla

y ganar la fama de un héroe.

El viento sopla, la hierba susurra, |

(2)

Y en esa hierba yace el cosaco.

|

(2)

El viento sopla, la hierba susurra, |

(2)

Y en esa hierba yace el cosaco.

|

(2)