Сім бід - Гайдамаки

Як я Тебе був спитав, тай спитав уперше,

Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.

Тягнув хмари дощові небом буйний вітер,

Поламав був квіти враз, перші квіти твої.

Як я Тебе був спитав, тай спитав удруге,

Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.

Недобра була зійшла, небо спопелила,

Упала на землю звізда, любов’ю згоріла.

Як я Тебе був спитав, тай спитав утретє,

Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.

Ти багатшою була, ніде правди діти,

Як у труні лежала, на сім бід світових.

Como te pedí, tú pediste por primera vez,

¿Me seguirás? No guiaste la noche.

Las tormentas en el cielo lluvioso fueron sopladas por un viento violento,

Rompí las flores de una vez, tus primeras flores.

Como te pedí, te pregunté por segunda vez,

¿Me seguirás? No guiaste la noche.

El malo bajó, el cielo se quemó,

La estrella cayó al suelo, quemada de amor.

Como te lo pedí, te lo pedí por tercera vez,

¿Me seguirás? No guiaste la noche.

Eras más rico, en ninguna parte los niños son verdaderos,

Mientras yacía en un ataúd, siete males del mundo.