Тарасу Шевченку - Артём Лоик

Час прийшов пишу до тебе

Як живеш, як твоє небо?

Як вірші, як твої рими бро?

Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про

Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там?

Ти краще писав від мене, — я краще читав

Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть

Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном?

— Мабуть

Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, —

В інстаграмі пости і селфі куті

Я розповім, що таке влог і що таке є блог

I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг

Загубився з орбіт, — так залітай на біт!

Ми писали обіт — вони чули — обід

Де фундамент осів — звикли стіни білить

I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить,

А ми від тебе до мене — намалюємо хорду

Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо,

А культура — краще промовчу…

Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб

І такий устрій, що очі зупинились на люстрі…

Я як і ти можу спокійно «перейти на русский»

А після легко повернутись додому немов би…

У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові!

Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли,

А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи

Їх президент сидить по вілам — не по казематам

З указами, — не вистачає тим указам мату!

Є, як не кидай свої відверті думи

Немов каміння, — все одно не долетять до Думи!

Вони із тронів не терплять невдах

Проходьте далі по колу — не в дах!

Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом

З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь

Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів

Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил!

Такий мій реп — словесна гри мить

Рими кричать басуха гримить!

Роки ідуть, очі темніють,

А я і досі окрім репа нічого не вмію!

І мені класти на моду, за «тру» — не процент!

Я всі свої десять альбомів все тру їм про це!

Не знаю як ти, бо в тумані деталі

Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі!

І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями…

Не переможем допоки не перетворим я в ми!

Учив нас як міг ти, не повзати — бігти!

Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти!

Плодили ненависть!

На ділі — не на лист!

Плодились — знімались!

Терпіли — тримались!

Ми кохали — впивались!

Якось співали, бовало

Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали!

І останніх було значно менше — одиниці…

Один закрив собою, — інший закрив зіниці!

Власне нічого не змінилось за вікном, окрім

Кричить гучніше «Заповіту» — «попа как у Кім»

ha llegado el momento de escribirte

¿Cómo vives como tu cielo?

¿Como poemas, como tus rimas, hermano?

E tú y yo, donde tú y yo, y tres minutos aproximadamente

¿Estamos tú y yo bajo el cielo, es mejor aquí o allá?

Escribiste mejor que yo - leo mejor

Sugiero no arrastrar y mirar hacia el futuro.

Usted pregunta, ¿no hay servidumbre fuera de la ventana?

- Aparentemente

No juzgues, ven aquí - todavía estamos en la esquina -

Publicaciones de Instagram y rincones de selfies

Te diré qué es un vlog y qué es un blog

Y cuanto más a menudo Dios está con nosotros, más precisamente tenemos una deuda

Perdido fuera de órbita, ¡así que vuela hasta el final!

Escribimos un voto - escucharon - almuerzo

Donde se asientan los cimientos: las paredes habituales están encaladas

Y a la derecha miles de palabras bonitas, solo a la izquierda duele,

Y dibujamos de ti hacia mí - dibujamos un acorde

Aquí están tus poemas - sus memes se repiten con orgullo,

Y la cultura es mejor callar…

Nos pusieron de cabeza y nos dijeron a partir de ahora una melena cosaca

Y tal dispositivo que los ojos se detuvieron en el candelabro...

Yo, como tú, puedo "cambiar a ruso" con seguridad

Y luego es fácil volver a casa como si...

¡A nosotros, como en la escuela, en la conducta del problema - no en la lengua!

Tus corderos fueron sacrificados sin ahogarse - comieron,

Y los sobrevivientes serán llevados al Este: KAMAZ y ZIL

Su presidente está sentado en horcas, no en casamatas

¡Con los decretos, esos decretos no bastan!

Sí, no renuncies a tus pensamientos sinceros.

¡Como piedras, todavía no llegarán a la Duma!

No sufren fracasos de los tronos.

Vaya más lejos en círculo, ¡no en el techo!

Con una sonrisa terrible, prisa, tiro de rima

Con el Señor a la luz, a la mesa - espacio, aparte

Carteles, apóstoles de nueva moda, indecibles como brindis de palabras

Es como si estuviera tras las rejas, ¡pero tengo fuerzas suficientes para jugar!

Este es mi rap - un juego de palabras

¡Roma grita sonajero basuha!

Pasan los años, los ojos se oscurecen,

¡Y todavía no puedo hacer nada más que rapear!

Y ponerse de moda, por "tru" - ¡no interés!

¡Les he estado contando todo acerca de mis diez álbumes!

No se ustedes porque hay detalles en la niebla

¡Pero mis mejores poemas no son ni siquiera los malos tuyos!

Y aquí, tan profundo como yámbico, tenemos pozos profundos...

¡No ganaremos hasta que me convierta en nosotros!

Nos enseñó cómo no podías gatear, ¡correr!

No se mordieron los suyos, ¡se mordieron las uñas!

¡Generaron odio!

De hecho, ¡no en la carta!

Procrear - filmado!

Tolerado - aguantado!

Nos encantó - ¡revelar!

Una vez que cantaron, vitorearon

Se quemaron juntos: ¡algunos conciencia, algunos mataron su propio beneficio!

Y estos últimos eran mucho menos - unidades...

Uno se cerró a sí mismo, ¡el otro cerró las pupilas!

En realidad, nada ha cambiado fuera de la ventana, excepto

Gritos más fuertes que "Testamento" - "sacerdote como Kim"