Слово - Артём Лоик

А знаєш, що мене, друже, дістало?

Що мої тексти давно не веселі

Що піді мною горять п'єдестали

I я забив на нескорені скелі…

А знаєш, що мені, друже по горло

Набридло, — так це обрана мною самотність

Яку я ніс величаво і гордо

Тобі весь час одягаючи в творчість,

А знаєш, що мене, друже спіймало?

Моя мета всіх змінити навколо

І я змінив і доволі не мало…

Але звичайно лиш себе самого,

А знаєш, що мені друже до болю

Зараз потрібно, щоб душу зашити?

Так!

Знуву ділити слова ці з тобою!

І не вмирати життя, а прожити!

І щоб назавтра зі мною не сталось

Я буду бити руками постійно

На очах напівпустого залу —

Свою бетонну невидиму стіну!

І щоб назавтра зі мною не снилось, —

Хай які бурі зривають вітрила!

У мене знову моя супер-сила, —

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

А знаєш, що, друже, варто овацій, —

Напевно тільки лишитись собою!

А із новацій, напевно, — нова ціль!

І не лишати свою долю — долі

А знаєш, що, друже, варто поваги

Напевно, — сила світити для когось,

А знаєш, що друже варто уваги, —

Можливо світло і є нашим Богом,

А знаєш, що, друже, рухає нами?

Відсутність руху до нас перемоги,

А знаєш, щоби махнути крилами

Все ж таки треба побігти до того,

А не стояти і думати та є

Моя дорога, чи варто повернутись до миски…

А знаєш, друже, вогонь не вертає

На спалене місце!

¿Sabes lo que me pasó, amigo mío?

Que mis letras hace tiempo que no tienen gracia

Que los pedestales están ardiendo debajo de mí

Y anoté en rocas invictas…

Y sabes lo que me pasó, mi amigo

Estoy cansado - esta es la soledad que elegí

que lucí majestuosamente y con orgullo

A ti todo el tiempo vistiéndote de creatividad,

¿Sabes lo que me atrapó, amigo mío?

Mi objetivo es cambiar a todos a mi alrededor.

Y cambié y bastante…

Pero por supuesto solo yo,

Y sabes que mi amigo está en el dolor

¿Ahora necesitas coser el alma?

¡Asi que!

¡Volveré a compartir estas palabras contigo!

¡Y no para morir vida, sino para vivir!

Y para que no me pase mañana

golpearé mis manos constantemente

Frente a un salón medio vacío -

¡Tu muro invisible de hormigón!

Y para que al día siguiente no sueñe -

¡Que las tormentas rompan las velas!

Tengo mi súper fuerza otra vez -

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Mi palabra!

¡Mi idioma!

¡Mi verdad!

¡Mis rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Mi palabra!

¡Mi idioma!

¡Mi verdad!

¡Mis rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

¡Palabra, lenguaje, verdad, rimas!

Y sabes que, amigo, vale la pena el aplauso -

¡Probablemente solo quédate!

Y de las innovaciones, probablemente, ¡un nuevo objetivo!

Y no dejes tu destino - destino

Y sabes que, amigo, es digno de respeto

Probablemente - el poder de brillar para alguien

Y sabes que un amigo merece atención -

Tal vez la luz sea nuestro Dios,

¿Sabes lo que nos mueve, amigo mío?

Falta de movimiento hacia nosotros la victoria,

Y ya sabes, batir tus alas

Todavía necesito correr para

En lugar de estar de pie y pensar y comer

Querida, ¿vale la pena volver a la taza...

Y sabes amigo el fuego no vuelve

¡Al lugar quemado!