Іній - Vivienne Mort

Куплет 1:

Невже такі безжальні небеса?

Невже зовсім вони не відчувають болю людського?

Мій поводир, сумна моя зоря, чи перший звір.

Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.

Приспiв:

Мій білий день, мій ніжний іній на губах.

На чорних пелюстках, на ворона крилах.

Пухкий, ти танув, як вода.

І я розпалася на тисячі зірок.

Собою освітила кожен закуток земного тіла.

Куплет 2:

Сказав: якщо я не належала тобі.

Для чого ж я приходила у сни?

Не знаю.

Хто знає, може то була не я.

А от послухай: завдяки йому.

Я полюбила свою музику сумну.

Мене він за один раз.

Приспiв:

Мій білий день, мій ніжний іній на губах.

На чорних пелюстках, на ворона крилах.

Пухкий, ти танув, як вода.

І я розпалася на тисячі зірок.

Собою освітила кожен закуток земного тіла.

Verso 1:

¿Son los cielos tan despiadados?

¿No sienten el dolor humano en absoluto?

Mi guía, mi estrella triste, o la primera bestia.

El que vino a tu luz y creyó, no pensó.

Coro:

Mi día blanco, mi dulce escarcha en mis labios.

Sobre pétalos negros, sobre alas de cuervo.

Gordito, te derretiste como el agua.

Y me rompí en miles de estrellas.

Ella iluminó cada rincón y grieta del cuerpo terrenal.

Verso 2:

Él dijo: si yo no fuera tuyo.

¿Por qué vine en un sueño?

Yo no sé.

Quién sabe, tal vez no fui yo.

Pero escucha: gracias a él.

Me enamoré de mi música triste.

Me tomó de una vez.

Coro:

Mi día blanco, mi dulce escarcha en mis labios.

Sobre pétalos negros, sobre alas de cuervo.

Gordito, te derretiste como el agua.

Y me rompí en miles de estrellas.

Ella iluminó cada rincón y grieta del cuerpo terrenal.