Час - Vivienne Mort

На мене ти підвів обличчя

І свій мені довірив страх.

Тепер сильніші будуть руки,

Бо серце у моїх руках.

Удень завжди були ми двоє,

Вночі нас вітер розділяв.

Ішов і брав мене з собою,

Тобі нічого не казав.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Тобі дивилася у очі

І в них сміялася тобі.

Своїми плакала щоночі.

Пробач на небі й на землі.

Скажи: кого вже загубили,

Того, напевно, вже не ждуть?

Закрию двері, всім спасибі.

Мене ніколи не знайдуть.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю.

Що було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

me miraste

Y me confió su miedo.

Ahora las manos serán más fuertes,

Porque el corazón está en mis manos.

Siempre éramos dos durante el día,

Por la noche nos separaba el viento.

Fue y me llevó con él,

No te dije nada.

Pero el tiempo pasa.

El tiempo, no conoce la paz.

Un momento estoy contigo.

Momento.

¿Quizás fue amor?

¿Quizás fue amor?

Yo no sé.

No sé.

te mire a los ojos

Y se rieron de ti.

Ella lloraba todas las noches.

Perdóname en el cielo y en la tierra.

Di: quien ya se ha perdido,

¿Probablemente no estás esperando eso?

Cerraré la puerta, gracias a todos.

Nunca seré encontrado.

Pero el tiempo pasa.

El tiempo, no conoce la paz.

Un momento estoy contigo.

Momento.

¿Quizás fue amor?

¿Quizás fue amor?

Yo no sé.

Yo no sé.

¿Qué era el amor?

¿Quizás fue amor?

Yo no sé.

No sé.