Зачекай - ТНМ Конго

Гілля, гілля царапає вікна

У вікнах — пусто, навколи — пусто, на дворі - зусман.

Нікого немає, нічого немає, та окрім синій темряви

мені хватає.

Темряви мені хватає (так!)

Тримає (так!) гукає (так!) сяй, сяй, сяй, сяй негайно.

Тимчасові тайни мають принаймні бажання

себе відкрити.

Таємниці - як діти.

Сьогодні - образа

Та завтра відразу це вже не є тайни

Це вже є бажання.

Це вже є бажання

отримать образу, хоча з нею є лише вікна

Та гілля.

У вікнах пусто, на дворі - зусман

Керує, шепоче:

Щодня буде так, але є ще те

гілля.

Зоряной пиллю образи

насіння сідає на вікна.

Прикро

Чому?

Тому, що мені прикро

Почивай, засинай.

Лягу я на край

Не лягай!

Вночі впаду за край.

Починай!

Почекаю, може хтось скаже,

Хтось скаже: зачекай!

ІІ

Гілля, гілля царапає вікна.

Повітря, тремтяще повітря… Звідки повітря?

Я чую, як вітер зоряну пил жене далі

Образа триває, мене вживає, образа триває.

У темряві сяє пил!

Де взяти сил для кволих крил.

Де взяти дозвіл на постріл у вітер,

Повітря триває, вжимає у вікна

Питає скрізь вікна: Чому тобі… Чому тобі прикро?

Що?

Що?

Щодня буде краще.

Але живе гілля з зоряной пиллю

Це все ж таки краще, ніж порожній ранок.

Пусто?

Так!

Але без обману

ІІІ

Так, так, чи не так, та танцють гопак вітер з зоряной пиллю.

Образи насіння сідає на вікна.

Прикро?

Так!

Так!

Отой їх гопак у темряві синій забира сили,

останні сили (у темряві синій забира сили)

Так, тільки так, та вже так більш не можна!

Удень — лише гроші.

Скажені гроші.

Тягне у ніч не менш скажений вітер

Склада з синіх літер на склі чиєсь ім'я,

керує, шепоче, та все ж склада чиєсь ім'я,

Iм’я тає, не пам’ятаю, що було вчора чого не було вчора

Лише з ехом розмова та ехо питає: що тобі сяє?

Я лише відповідаю на питання скрізь вікна

Прикро мені лише від того, що прикро

Ramas, ramas arañando ventanas

Las ventanas están vacías, los alrededores están vacíos y el patio está vacío.

No hay nadie, nada, excepto la oscuridad azul.

Tengo suficiente.

Tengo suficiente oscuridad (¡sí!)

Aguanta (¡sí!) Grita (¡sí!) Brilla, brilla, brilla, brilla inmediatamente.

Los secretos temporales tienen al menos deseos.

Descubrete.

Los secretos son como los niños.

hoy es un insulto

Pero el mañana ya no es un secreto

Esto ya es un deseo.

esto ya es un deseo

obtendrá la imagen, aunque solo tiene ventanas

y ramas

Las ventanas están vacías, el patio es zusman

Maneja, susurra:

Será así todos los días, pero hay más

sucursales.

Imágenes de sierra de estrellas

las semillas se sientan en las ventanas.

Lo siento

¿Por qué?

porque lo siento

Descansa, duerme.

me acosté en el borde

¡No te vayas a la cama!

Por la noche me caeré por el borde.

¡Empezar!

Esperaré, tal vez alguien diga

Alguien dirá: ¡espera!

ІІ

Ramas, ramas arañando ventanas.

Aire, aire tembloroso… ¿De dónde viene el aire?

Escucho el viento alejando el polvo de estrellas

El insulto sigue, me consume, el insulto sigue.

¡El polvo brilla en la oscuridad!

Dónde obtener fuerza para las alas débiles.

Dónde obtener permiso para disparar al viento,

El aire continúa, apretando en las ventanas

Pregunta por todas partes ventanas: ¿Por qué estás... ¿Por qué te arrepientes?

¿Qué?

¿Qué?

Será mejor cada día.

Pero ramas vivas con polvo de estrellas

Todavía es mejor que una mañana vacía.

¿Vacío?

¡Asi que!

Pero sin engaño

tercero

Sí, sí o no, pero el viento hopak baila con polvo de estrellas.

Imágenes de semillas se sientan en las ventanas.

¿Lo siento?

¡Asi que!

¡Asi que!

Otoi su hopak en el azul oscuro les quita fuerza,

últimas fuerzas (en el azul oscuro quita fuerza)

Sí, sólo sí, ¡pero ya no es posible!

Durante el día, solo dinero.

Dinero loco.

El viento no es menos furioso en la noche

Composición de letras azules en el cristal del nombre de alguien,

maneja, susurra y sin embargo compone el nombre de alguien,

El nombre se está desvaneciendo, no recuerdo lo que pasó ayer y lo que no pasó ayer

Sólo con el eco la conversación y el eco preguntan: ¿qué es lo que brilla para ti?

Solo estoy respondiendo preguntas en todas partes.

Lo siento solo porque lo siento