Веселi, брате, часи настали... - Океан Ельзи

Веселі, брате, часи настали

Нове майбутнє дарує день!

Чому ж на небі так мало сонця стало,

Чому я далі пишу сумних пісень?

Чому ж на небі так мало сонця стало,

Чому я далі пишу сумних пісень?

Веселі, брате, часи настали

Ми наближаємось до мети!

Чому ж тоді я шукаю іншу стежку

Чому я далі з ними не хочу йти?

Чому ж тоді я шукаю іншу стежку

Чому я далі з ними не хочу йти?

Програш.

Веселі, брате, часи настали

На грудях світить нам слави знак!

Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,

Душу кинули просто так…

Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,

Душу кинули просто так…

Душа прокинулась, та й питає

Сама у себе — чому одна?

Немає в кого спитати — золото замість тата

Замість мами — глуха стіна.

Немає в кого спитати — золото замість тата

Замість мами — глуха стіна.

Програш.

І тихо, тихо навколо стало…

Кудись поділися голоси…

Часи веселі настали, нас лишилось так мало,

Ну їх, брате, такі часи!

Часи веселі настали, нас лишилось так мало,

Ну їх, брате, такі часи!

Та нам з тобою своє робити,

Відкрити очі і далі йти!

І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити

Хто ж тоді, як не ми, брати?!

І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити

Хто ж тоді, як не ми, брати?!

Хто ж тоді, як не ми, брати?!

Хто ж тоді, як не ми, брати?!

Alegre, hermano, ha llegado el momento.

¡Un nuevo futuro da un día!

¿Por qué hay tan poco sol en el cielo,

¿Por qué sigo escribiendo canciones tristes?

¿Por qué hay tan poco sol en el cielo,

¿Por qué sigo escribiendo canciones tristes?

Alegre, hermano, ha llegado el momento.

¡Estamos cada vez más cerca de la meta!

¿Por qué entonces busco otro camino?

¿Por qué no quiero seguir con ellos?

¿Por qué entonces busco otro camino?

¿Por qué no quiero seguir con ellos?

Pérdida.

Alegre, hermano, ha llegado el momento.

¡Un signo de gloria brilla en nuestros pechos!

Nuestros ojos estaban suavemente cerrados, nuestros labios untados con miel,

El alma fue arrojada así…

Nuestros ojos estaban suavemente cerrados, nuestros labios untados con miel,

El alma fue arrojada así…

El alma se despertó y preguntó

En sí mismo - ¿por qué uno?

No hay nadie a quien preguntar: oro en lugar de papá.

En lugar de mamá, una pared en blanco.

No hay nadie a quien preguntar: oro en lugar de papá.

En lugar de mamá, una pared en blanco.

Pérdida.

Y se hizo silencio, silencio alrededor...

En algún lugar las voces compartieron...

Los tiempos felices han llegado, quedamos muy pocos,

Bueno, hermano, ¡qué tiempos!

Los tiempos felices han llegado, quedamos muy pocos,

Bueno, hermano, ¡qué tiempos!

Pero tenemos que hacer nuestra parte contigo,

¡Abre los ojos y sigue adelante!

Y apretando los dientes, su madre ama con ternura

¿Quién entonces, sino nosotros, hermanos?

Y apretando los dientes, su madre ama con ternura

¿Quién entonces, sino nosotros, hermanos?

¿Quién entonces, sino nosotros, hermanos?

¿Quién entonces, sino nosotros, hermanos?