Вільний птах (Серед гір) - Наталья Могилевская

Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, у ніч та люту заметіль,

Де ти є, озвися, він чекав.

А вона мовчала, бо ображена

На нього чомусь була вона.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, правда одна.

Серед гір, зійшло зорею в небесах,

Крізь туман невиплаканих сліз.

Він летів до неї, мов додому птах,

І любов їй у долонях ніс.

Він літав, а сил вже майже не було,

А була лютая зима.

Тай згадав він твоїх очей тепло,

Ой чи то є, ой чи то так, знаєш сама.

Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, лиш тільки стихла заметіль,

За своє кохання крила склав.

А вона хотіла вибачить йому,

А вона не змогла.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, плаче вона.

Entre las montañas, donde sopla la tormenta,

El pájaro libre buscaba allí a un ser querido.

Entre las montañas, en la noche y la ventisca feroz,

Dónde estás, llama, te estaba esperando.

Y ella calló porque estaba ofendida

Por alguna razón ella estaba sobre él.

Y quién sabe cuál fue su culpa,

Oh, tampoco, oh, sí, es verdad.

Entre las montañas, una estrella se elevó en el cielo,

A través de la niebla de lágrimas no derramadas.

Voló hacia ella como un pájaro a casa,

Y el amor estaba en sus manos.

Voló, y su fuerza casi se había ido,

Y fue un invierno feroz.

Ty recordó tus ojos cálidamente,

Oh, si lo es, oh, si lo es, ya sabes.

Entre las montañas, donde sopla la tormenta,

El pájaro libre buscaba allí a un ser querido.

Entre las montañas, solo la ventisca amainó,

Dobló sus alas por su amor.

Y ella quiso perdonarlo,

Y ella no pudo.

Y quién sabe cuál fue su culpa,

Oh, sí o no, oh, sí, llora.