Мовчати - KAZKA

Давай виключим світло і будем мовчати

Про то, шо не можна словами сказати,

Не можна писати, неможливо зіграти,

А тільки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, шо дівчати

Не вміють сховати, не можуть спати.

Давай про мене і про тебе мовчати,

Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Місяць впав, темно в кімнаті.

Як добре, що ти навчилась мовчати,

Про то, шо ніколи не змогла би збрехати.

Про то, шо ніколи мені не спитатись.

Ми будем з тобою у ліжку лежати,

Лежати, як сніг – водою стікати.

Ми будемо жадно свої сльози ковтати,

А з ними слова, яких не сказати.

Давай помовчу тобі просто на вушко,

Холодною стала чайова кружка.

А ми ще маєм, про шо помовчати...

А ми ще маєм, про шо полежати...

Як світло проб’ється через наші штори,

Ми знову з тобою, як всі заговорим.

А поки ше темно є в нашій кімнаті,

Давай з тобою будем просто...

Apaguemos las luces y callemos

Sobre lo que no se puede decir con palabras,

No puedes escribir, no puedes jugar,

Y solo calla, calla.

Guardemos silencio sobre lo que son las niñas.

No pueden esconderse, no pueden dormir.

Guardemos silencio sobre mí y sobre ti,

Cállate hasta que queramos gritar.

La luna cayó, oscura en la habitación.

Que bueno que has aprendido a callar,

Sobre lo que nunca podría mentir.

Sobre lo que nunca preguntaré.

Nos acostaremos en la cama contigo,

Mentir como la nieve es correr sin agua.

Con avidez tragaremos nuestras lágrimas,

Y con ellas palabras que no se pueden decir.

Déjame callar por ti,

La taza se enfrió.

Y todavía tenemos algo que guardar silencio...

Y todavía tenemos algo sobre lo que mentir...

Mientras la luz atraviesa nuestras cortinas,

Volveremos a estar con vosotros, mientras todos hablamos.

Y mientras todavía está oscuro en nuestra habitación,

Solo estemos contigo...