5:45 - Jamala

5:45.

Спиш?

— Не сплю

5:45.

Спиш?

— Не сплю

Думаєш?

Думаю

Важко сприймати — так чи ні

Знову сиджу в темряві

Думаєш?

Думаю

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Поруч зі мною йшла зима

В білих снігах танула

Думаю

Згадую

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Я стою серед міста, заплакані очі, губами ловлю слова

Минуле, майбутнє, я більше не хочу, не знаю, чи я жива

Як дитина ховаюсь в дротах телефонних, в чужих чорно-білих снах

Залишусь або зникну, проте не змінити нічого

Блек-аут у серці, загиблі девайси, до тебе немає мостів

Мереж порожнеча, і не сподівайся, що в полум'ï хтось вцілів

Вже не бачу обличчя, не чую твій подих, і треба піти до злив

Проте, пробач…

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

5:45.

Duermes

"No estoy durmiendo."

5:45.

Duermes

"No estoy durmiendo."

Tu crees

pienso

Es difícil de aceptar - sí o no

Estoy sentado en la oscuridad otra vez

Tu crees

pienso

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no podemos volar juntos

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones...

El invierno estaba a mi lado

Se derritió en la nieve blanca

pienso

recuerdo

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no podemos volar juntos

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones...

Estoy de pie en medio de la ciudad, con lágrimas en los ojos, atrapando palabras con mis labios.

Pasado, futuro, ya no quiero, no sé si estoy vivo

De niño me escondo en los cables telefónicos, en los sueños en blanco y negro de otras personas

Me quedaré o desapareceré, pero no cambiaré nada.

Apagón en el corazón, dispositivos muertos, sin puentes para ti

Las redes están vacías, y no esperes que nadie sobreviva a las llamas.

Ya no puedo ver tu cara, no puedo escuchar tu respiración, y tengo que ir a las duchas.

Sin embargo, lo siento…

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no podemos volar juntos

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones

Y hay - como es, tengo que vivir con eso

Perdóname, no importa cómo me perdones...