Думи -

За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову,

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі…

За степи та за могили,

Що на Україні,

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині…

Не хотілось в снігу, в лісі,

Козацьку громаду

З булавами, з бунчугами

Збирать на пораду…

Нехай душі козацькії

В Україні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю…

Як та воля, що минулась,

Дніпр широкий — море,

Степ і степ, ревуть пороги,

І могили — гори, —

Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засівала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило…

Лягла спочить… А тим часом

Виросла могила…

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Журбою

Не накличу собі долі,

Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні -

Я їх заховаю,

Заховаю змію люту

Коло свого серця,

Щоб вороги не бачили,

Як лихо сміється…

Нехай думка, як той ворон,

Літає та кряче,

Щебече та плаче

Нишком — люди не побачать,

То й не засміються…

Не втирайте ж мої слбози,

Нехай собі ллються.

Чуже поле поливають

Щодня і щоночі.

Поки, поки… не засиплють

Чужим піском очі…

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Para ojos marrones,

Para cejas negras

Mi corazón latía con fuerza, riendo,

Derramó su lengua,

Vertida, tan hábilmente,

En las noches oscuras,

Por el verde cerezo,

Por la gracia de una niña...

Por estepas y montículos,

Que en Ucrania,

Mi corazón latía con fuerza, no quería

Cantando en el extranjero…

No quería estar en la nieve, en el bosque,

comunidad cosaca

Con palos, con racimos

Colecciona para pedir consejo...

Deja que las almas de los cosacos

Volando en Ucrania -

Es amplio allí, es divertido allí

De borde a borde…

Como esa voluntad pasada,

El Dnieper es ancho: el mar,

Estepa y estepa, rugientes rápidos,

Y tumbas - montañas, -

Ella nació allí y bailó

testamento cosaco;

Allí la nobleza, los tártaros

sembrar el campo,

El cadáver sembró el campo,

aun no hace frio...

Me fui a la cama a descansar… Mientras tanto

La tumba ha crecido...

Mis pensamientos, mis pensamientos,

¡Ay de mí contigo!

¿Por qué se pararon en el papel?

Tristes filas?..

¿Por qué el viento no te llevó?

¿En la estepa, como un aserrín?

Por qué famosamente no dormiste,

¿Cómo está tu hijo? ..

Pena

no voy a tomar mi destino,

Que no.

Que vivan los pobres tres días -

los esconderé,

esconderé la serpiente feroz

Alrededor de tu corazón,

que los enemigos no vieron,

Que risas malvadas...

Deja que el pensamiento, como ese cuervo,

Vuela y llora,

Él gorjea y llora

Nishkom - la gente no ve

Ni siquiera se reirán...

No frote mis lágrimas,

Deja que se sirvan solos.

El campo de otro es regado

Todos los días y todas las noches.

Hasta, hasta que… se duerma

Ojos de arena alienígena…

Mis pensamientos, mis pensamientos,

¡Ay de mí contigo!

¿Por qué se pararon en el papel?

Tristes filas?..

¿Por qué el viento no te llevó?

¿En la estepa, como un aserrín?

Por qué famosamente no dormiste,

¿Cómo está tu hijo? ..