Середнi вiки - BRUTTO

Другий рік місто косить чума.

Не працюють навіть борделі й тюрма.

Скінчився хліб, скінчилась вода.

З культурного життя — лише хресна хода.

Ходимо, кличемо святих отців.

На зворотньому шляху підбираємо мерців.

Папське ім'я втрачає силу і міць.

Відьми звільняються з робочих місць.

Сенс ворушити цю каламуть?

Що тут гадати?

Всі й так помруть.

Яка різниця, що скажуть зірки?

Середні віки такі Середні віки.

І тоді єпископ приходить у єврейський квартал,

І говорить: «Хто з нас не гине за метал?

Усіх нас нищить небесний терор,

Усіх нас винесуть в чорний коридор.

Світла немає.

Відсутня мета.

Саме час починати свята».

І тоді лунає барабанний бій,

І підіймає з землі ремісників і повій,

І затягує нас у свою круговерть.

Тих, хто помер, не лякає смерть.

Не лякає жодна з її образ.

Боятись тут варто хіба що нас.

І ми одягаємо пір'я й хвости,

І змащуємо кров’ю натільні хрести,

І палимо на вулицях свого сатану,

І оголошуємо небесам війну,

І водимо процесії довкола вогнів.

Все, що в нас є - це народний гнів.

Клади на обличчя пудру й грим.

Ніколи не пізно померти молодим.

Ніколи не пізно змінити ім'я.

Про мене свідчитиме тінь моя.

Але ніколи й нікому не кажи про це.

Смерть не пізнає нас у лице.

El segundo año la ciudad es segada por la peste.

Ni siquiera funcionan los burdeles y las prisiones.

Se acabó el pan, se acabó el agua.

De la vida cultural - sólo la procesión.

Vamos, llama a los santos padres.

En el camino de regreso recogemos a los muertos.

El nombre papal pierde su poder y autoridad.

Las brujas son despedidas.

¿Tiene sentido remover este lío?

¿Qué hay para adivinar?

Todos morirán de todos modos.

¿Qué importa lo que digan las estrellas?

La Edad Media es la Edad Media.

Y luego llega el obispo a la judería,

Y dice: "¿Quién de nosotros no muere por el metal?

El terror celestial nos está destruyendo a todos,

Todos seremos llevados al corredor negro.

No hay luz.

Sin meta.

Es hora de empezar las vacaciones".

Y luego hay un toque de tambor,

Y levanta de la tierra a los artesanos y a las prostitutas,

Y nos atrae a su vórtice.

Los que mueren no temen a la muerte.

Ninguno de sus insultos asusta.

Aquí deberíamos tener miedo.

Y nos ponemos plumas y colas,

Y ungimos las cruces con sangre,

Y nos quemamos en las calles de nuestro Satán,

Y declaramos la guerra a los cielos,

Y dirigimos procesiones alrededor de las luces.

Todo lo que tenemos es la ira popular.

Aplicar polvos faciales y maquillaje.

Nunca es demasiado tarde para morir joven.

Nunca es demasiado tarde para cambiar tu nombre.

Mi sombra dará testimonio de mí.

Pero nunca se lo digas a nadie.

La muerte no nos conoce en persona.