Раніше - БЕЗОДНЯ

Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…

В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.

Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.

Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.

А знаєш, не ховай свою старість!

Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»

Як гадаєш, скільки ще нам чекати?

Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,

Лажати, свої мозолі наїдати?

Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?

— А знаєш, раніше я тебе вже бачив,

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

— Так, повідав я пригод…

— А як же тебе звуть?

— Український народ.

Хей, ти заблукав!

Ти!

Хей!

Раніше зірки були вищими!

Вищими… Відійди від мене!

Коли мені сумно і сльози вже близько,

Коли опускаюся, падаю низько,

Коли вже немає ні сил, ні надії,

Так само як ти — я вмирати не вмію.

Як я казав раніше, я тебе вже бачив.

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

Так, ми закриєм всім нікчемам рот —

Це говорить мій народ!

Abrirás mi libro, mira estas fotos…

Reflejan patrones temporales.

Caerás en colores fríos y encontrarás tu color.

Recuérdalos nuestros años, son los tuyos también.

Y ya sabes, ¡no escondas tu vejez!

Como dijo mi amigo: "todo se convertirá en alegría - el camino al cielo..."

¿Cuánto más crees que tenemos que esperar?

Cuánto estos no cuerpos nos ignorarán,

¿Mentir, comer tus callos?

¿Puedes decirme, mi hermano de sangre?

- Sabes, te he visto antes,

Fuiste destruido y perdonaste a todos.

- Sí, yo conté las aventuras…

"¿Cuál es tu nombre?"

- Pueblo ucraniano.

¡Oye, te perdiste!

¡Tú!

¡Oye!

¡Antes las estrellas estaban más altas!

Más alto... ¡Aléjate de mí!

Cuando estoy triste y las lágrimas están cerca,

Cuando bajo, caigo bajo,

Cuando no hay fuerza ni esperanza,

Como tú, no puedo morir.

Como dije antes, te he visto antes.

Fuiste destruido y perdonaste a todos.

Sí, cerraremos todas nuestras bocas -

¡Esto es lo que mi gente está diciendo!