Ностальгія -

Весняна посмішка згори,

В домі сам.

Субота, вечір назавжди,

Ліг, не встав.

Рілля на небі то роки,

Плач — мій птах.

А попід серцем будяки,

Знай свій жах.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не ворожить,

Вгамуйся ж моя хижа

Ностальгія.

Шаленим став вогонь

Її страшних долонь,

Та вперто ростуть хвилі

Ностальгії.

Про неї подумки згори,

Я ж не сам.

Бо сам під небом назавжди,

А ж десь там.

Сміюсь тоді коли болить,

Плачу в кайф.

Є ще шаленство що горить,

То віри драйв.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не говорить,

Бо хоче мене мила

Ностальгія.

Її слова — вогонь,

А радість її вронь,

І вірить моє серце

В її крила.

Sonrisa de primavera desde arriba,

Solo en casa.

Sábado por la noche para siempre

Acuéstese, no se levante.

Tierra cultivable en el cielo durante años,

El llanto es mi pájaro.

y bajo el corazón de los cardos,

Conoce tu horror.

Coro:

y la sonrisa duele

Y el amor no adivina,

Cálmate, mi depredador

Nostalgia.

El fuego se volvió loco

Sus palmas terribles,

Pero las olas crecen obstinadamente

Nostalgia.

Piensa en ella desde arriba,

No estoy solo.

Porque estoy bajo el cielo para siempre,

Pero en algún lugar allí.

Me río cuando duele

Llorando de muy buen humor.

Aún hay locura que quema

Ese es el impulso de la fe.

Coro:

y la sonrisa duele

Y el amor no dice

porque ella me quiere

Nostalgia.

sus palabras son fuego

y la alegría de su caída,

Y mi corazón cree

En sus alas.