Рiдна мати моя - Александр Малинин

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Mi querida madre, no dormiste por la noche,

Me llevaste a los campos cerca del pueblo,

Y en el camino lejano me despediste al amanecer,

Y la toalla bordada dio por suerte.

Y en el camino lejano me despediste al amanecer,

Y la toalla bordada para la felicidad, afortunadamente.

Deja que el camino cubierto de rocío florezca en él,

y verdes prados, y arboledas de ruiseñores,

y tu infalible sonrisa maternal,

Y tus ojos tristes son buenos.

y tu infalible sonrisa maternal,

Y los ojos tristes son buenos, tu azul.

Tomaré esa toalla, la dejaré como el destino,

En el susurro silencioso de la hierba, en el gorjeo de los robles.

Y en esa toalla cobrará vida todo lo familiar al dolor:

Y la infancia, y la separación, y el amor verdadero.

Y en esa toalla cobrará vida todo lo familiar al dolor:

Y la infancia, y la separación, y tu amor maternal.